Це дослідження — «Модель права штучного інтелекту для етичного права: стратегічні рекомендації щодо регулювання штучного інтелекту» — було створено як свідому та цілеспрямовану наукову парадигму для системних недоліків та прихованих вразливостей, виявлених у чинних та проєктах нормативних актів США, ЄС, КНР та інших провідних юрисдикцій у сфері штучного інтелекту.
Комплексний аналіз міжнародної практики показує, що навіть найамбітніші та технологічно досконаліші закони про штучний інтелект залишають суттєві прогалини — від розпливчастих та суперечливих визначень основних понять, недостатньо розроблених та фрагментарних етичних вимог до повної відсутності або недостатності глибокої оцінки соціально-психологічних та культурних наслідків впровадження ШІ. Такі недоліки та регуляторні прогалини можуть призвести до серйозних правових конфліктів, етичних криз, посилення соціальної напруженості, а також до втрати або підриву довіри громадськості до цифрових інституцій та державної політики загалом.
Мета проекту «Модельний закон про ШІ для етичного права: Стратегічні рекомендації щодо регулювання штучного інтелекту» полягає не лише в тому, щоб застерегти від механічного та мало критичного копіювання іноземних регуляторних моделей, а й сформувати ґрунтовний підхід, адаптований до реалій національних юрисдикцій, що базується на глибокій міждисциплінарній експертизі та комплексному аналізі ризиків. Цей підхід передбачає врахування правових, технічних, етичних, соціальних, культурних та медичних аспектів впровадження ШІ, що дозволяє розглядати технологію LLM як багатовимірне явище з довгостроковими наслідками. Ключова ідея полягає в тому, що закони про ШІ не можуть бути продуктом роботи вузькопрофільних ініціаторів, далеких від системного розуміння технології, або авторів, що спеціалізуються виключно в одній галузі (право, технології, медицина тощо) без належного залучення суміжних галузей. Лише широке об’єднання міждисциплінарних юристів, висококваліфікованих технічних спеціалістів, соціологів, психологів, лікарів, етик, фахівців з кібербезпеки та управління ризиками у складі інтегрованих дослідницьких груп надає реальну можливість охопити весь спектр прямих та непрямих ризиків, а також прогнозувати довгострокові соціальні, економічні та політичні наслідки розвитку та використання ШІ
